Досвід роботи.Інтегроване навчання.

Я – вчитель, який свідомо обрав професію.

Працюю в Кривушівському НВК  . З початком 2018/2019 навчального  року – вчитель НУШ

     Темою мого  досвіду роботи є інтегроване тематично-проектне  навчання в умовах НУШ.

\

       Саме поняття “інтеграція” – не нове. Ще до реформи вчителі-практики намагались поєднувати предмети.  

      На думку американських дослідників, інтеграція в освіті – це організація процесу пізнання, за якою учні можуть використовувати знання та вміння, отримані в школі, в реальних життєвих ситуаціях

        Інтеграція вимагає від вчителя більш глибинної підготовки до уроків. Приміщення для таких уроків має бути мобільним та технічно обладнаним. Постійно треба зосереджувати свою увагу на досягненні очікуваного результату, щоб не втратити основної ідеї  – “здобути нові знання”.

         Натомість міжпредметна інтеграція в початковій школі вирішує ряд проблем. Наприклад – дублювання навчального матеріалу на різних предметах  .   Окремі предмети  вже втрачають практичну ефективність. Інтеграція дає змогу дитині сприймати предмети і явища цілісно, різнобічно, системно та емоційно. 

         Інтегроване навчання — це навчання, яке ґрунтується на комплексному підході. Освіта розглядається через призму загальної картини, а не ділиться на окремі дисципліни.

         Інтегрований курс    поєднує такі освітні галузі: “Мовно-літературна”, “Математична”, “Природнича”, “Технологічна”, “Інформатична”, “Соціальна та здоров’язбережна”, “Громадянська та історична”, “Мистецька”. Протягом тижня учні 1 класу мають 14 годин інтегрованого курсу. Крім того, передбачені “уроки відпрацювання навчальних умінь” з математики й української мови та літератури  .Окремо діти відвідують уроки англійської мови та фізкультури.

     Інтеграція тем тижня передбачає і набуття предметних компетентностей, зокрема опанування граматичних та обчислювальних умінь.   

    За допомогою багатосторонніх міжпредметних зв’язків закладається фундамент для формування в учнів умінь комплексного бачення проблем реальної дійсності, різнопланових підходів до їх розв’язання. Наприклад, при вивчені теми «Водойми» (Природознавство)   школярі  використовують  навчальний  матеріал з різних предметів.  

Літературне читання( Вірш про річку ).

Основи здоров'я   (Правила безпечної поведінки на воді ).

Українська мова (Правопис власних назв (назви водойм).

 Математика (Вимірювання довжини річки в м, км). 

 Образотворче мистецтво (Малювання водної рослини).

 Переваги інтегрованого навчання

 для учнів:

• чіткіше розуміння мети кожного предмету в різних контекстах

• глибше розуміння будь - якої теми, завдяки її дослідженню через кілька точок зору

• краще усвідомлення комплексного підходу, через який предмети, навички, ідеї та різні точки зору пов’язані з реальним світом

 • удосконалення навичок системного мислення

 Вміння бачити взаємозв’язки всіх аспектів життя зрештою стає звичкою, яка буде допомагати учням протягом усього їхнього життя.

 Я вважаю, що учні успішно пройшли адаптаційний період ще  в 1 класі школі, вони стали більш самостійними, впевненими в собі, приходять до школи з позитивним настроєм та великим бажанням до пізнання нового.

Щодня навчання розпочинається із ранкової зустрічі, де  вони діляться своїми враженнями, настроєм, щоденними новинами. Це дуже важливий елемент, спрямований на розвиток співпраці, емоційного інтелекту і вміння працювати в команді

Основна навчальна одиниця – проектний день. Протягом двох-трьох тижнів діти разом з вчителем працюють над проектом – усе досліджують, спостерігають, вивчають. І врешті створюють спільний продукт у школі. Це може бути макет школи, побудований з ЛЕГО, власна книжечка, фотоколлаж або інсценізація уривку вивченого твору. Не тато з мамою вдома – а самостійно і разом, під керівництвом вчителя.

   

Тематика проектів першого класу – “Школа”, оскільки для першокласників це велика частина життєдіяльності. Учні вже дослідили свій статус “школяра”, свій портфель, дорогу до школи, шкільне подвір’я та подискутували над тим, що робить школу домівкою. Кожен проект логічно продовжує попередній. Це дозволяє формувати в дітей цілісну картину світу.

Що ми робимо по-іншому

Навчання за нашим проектом побудоване на засадах “Нової української школи”. У центрі роботи стоїть дитина. Один із пріоритетів – навчання, яке приносить дітям задоволення. Дитина має почуватись у школі вільно. Я, наприклад, дозволяю щодня    обирати собі місце. Це швидко налагоджує контакти між однокласниками, вносить різноманітність у буденність.

Кілька перших тижнів я витратила на формування колективу – проводила ігри та тренінгові вправи. Прагнула до створення родинного затишку. Діти мають відчути, що вони потрібні вчителю, тому я намагаюсь частіше казати їм про свої відчуття щодо нашої спільної роботи, розповідати про своє дитинство. Це дозволяє налагодити “відкриті” стосунки. Впевнена, що вчитель, який ділиться з учнями своїм особистим може чекати у відповідь такої ж довіри. .

Я часто кажу: “Я вдячна тобі за запитання”, “Я рада, що ви впорались з таким завданням”, “Мені приємно було провести з вами час”. Також даю змогу висловити свою думку максимальній кількості охочих. Намагаюсь уникати однозначних слів – “Правильно” , “Добре”, “Не так”, “Неправильна відповідь”. Натомість щодня залучаю дітей висловлювати власні відчуття про те, що відбувалось на уроках – діти висловлюються малюнками, вчинками, словами. Навчання через діяльність

    Відтепер ключове завдання вчителя — дати змогу учням засвоїти необхідний матеріал за допомогою діяльнісного підходу. Тобто школярі частіше щось роблять, замість сидіння за партами і слухання вчителя .    Йдеться про найрізноманітніші форми, серед яких можуть бути навчальні ігри, екскурсії, експерименти, групові проекти, моделювання життєвих ситуацій тощо.

   Вчитель заохочує  учнів  отримувати цілісне уявлення про світ — щоб вони вивчали явища з точки зору різних наук та вчилися вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.

     

     Правила роботи в класі ми випрацювали разом з дітьми. Я уникаю слів “у школі сказали”.

Діти говорять: “Ми домовились”. Домовились не говорити одночасно. Домовились допомогти пташкам і зробити годівнички. Сучасні учні хочуть бути учасниками навчального процесу. Мотивація починається із запитання “а чому так?”.

    На початку навчального року вчитель зазвичай повідомляє, що говорити всім одночасно неправильно. Мої ж учні спробували відповідати на запитання одночасно, називати своє ім’я всі разом. Їм не сподобалось – важко почути свого сусіда, обрати найбільш вдалу думку. Тому виникло правило: “Перш ніж говорити – треба просигналізувати про своє бажання вчителю”. Діти спробували по-іншому і обрали зручний для себе варіант.

       Я дозволяю дітям помилятись. Лише так вони робитимуть висновки. Ми не ідеальні – діти також. Показую дітям, що я також можу помилитись. Одного разу, обговорюючи оповідання  я переплутала героїв.  . Діти спочатку подумали, що я спеціально їх перевіряю. Але я вибачилась і пояснила, що це помилка.

     Я прагну сформувати в учнів уміння робити висновки з власних помилок. Кожна відповідь дитини – гідна бути вислуханою. Завжди прошу пояснити свою думку або алгоритм підрахунку. Таким чином дитина самостійно ще раз проходить свій “шлях” і шукає більш точну відповідь. Це тривалий шлях – щоб учні всього класу ставились спокійно до “помилок” і сприймали їх як досвід, частину свого життя.          Оплесками підтримуємо дитину, яка проявляє ініціативу, – щоб подолати її страх зробити не так, як очікується.

     Я намагаюсь завжди слухати своїх учнів. Так вони швидше розвивають мовлення. Якщо дитина зненацька хоче зі мною чимось поділитись – це ознака довіри. Навіть якщо на математиці дуже хочеться розповісти про цирк. А потім разом ми рахуємо, скільки звірів там було                                                                              .  Кожен з вчителів   НУШ  вільний у доборі методів та прийомів, які допоможуть досягти кінцевої мети дня.

 Це, звісно, вимагає додаткових зусиль, пошуку матеріалу, але для мене така робота більш орієнтована на результат. Я маю мету і можу рухатись до неї своїми методами, відпрацьовувати з учнями ті навички, яких їм бракує.  

 У мене не має “методички” – я її сама створюю щодня. Вчитель відповідає за те, чого навчив своїх учнів, і має бути готовим до такої роботи й уникати “шаблонності”.

 Діти захоплені роботою – це якраз те, чого не вистачає традиційній системі навчання. Тому учні мого класу не мають стандартних уроків по  40 хвилин. Я самостійно визначаю межі роботи та відпочинку. Години інтегрованого курсу в розкладі стоять поряд, окремо учні відвідують уроки вчителів-предметників. Тому я обмежена лише тим, що о певній годині діти мають потрапити, наприклад, на заняття з іноземної мови. Під час планування роботи відразу передбачаю ігрові, динамічні моменти, щоб учні мали зміну діяльності та рухливі активності.

     Урізноманітнювати діяльність допомагають нові засоби навчання. Наприклад, ми використовуємо ЛЕГО-конструктор – гарна альтернатива рахунковим паличкам, фішкам для звукового аналізу. “Родзинка” ЛЕГО в тому, що дитина поєднує розумові та практичні дії.        В освітньому процесі широко використовую Е-навчальне середовище.

   Діти грають в навчальні ігри онлайн, переглядають безліч відео та слухають музичні твори. Ми намагаємось залучити всі органи чуття дитини для всебічного вивчення предмету дослідження. Я заморожувала лід у холодильнику і несла до  класу, бо треба було його показати і дати торкнутись.

   Часто дивимося мультики ,бо вони допомагають розповісти про все на світі.
 -Сьогодні будемо дивитися мультфільми! Хто ж з дітей та й дорослих відмовиться? Я, наприклад, часто на заняттях показую мультфільми і навколо них розгортаю роботу з дітьми.   Їм  дуже подобається!   Як мультики можуть не подобатися?!!! Головне їх вибрати і придумати, як цікаво їх продовжити. І це продовження вони мають придумувати самі  .

    Освітній простір також розширений. Діти багато часу проводять на шкільному подвір’ї.  Мої учні  садили вишні,  пекли млинці . І це дозволяє опанувати ті життєві компетентності, що ми ставимо за мету.       Я прагну показати їм життя, що вирує за межами школи. Нехай це всього лише листочки, що кружляють навколо, або  чийсь тато, який допоміг бабусі зійти з трамваю.

      Основне джерело інформації для учнів – це спілкування з усіма суб’єктами освітнього процесу. Діти багато спілкуються між собою, з вчителем та іншими працівниками школи. Так, наприклад, досліджуючи історію школи, учні брали інтерв’ю у своїх батьків. Це виявилось просто і дуже приємно обом сторонам. Діти знімали на мобільні телефони невеликі відеосюжети.

   Проекти   учні роблять разом – тож ми часто застосовуємо групову роботу. Діти опановували її поступово – багато працювали в парах, потім вчилися толерантності та дружелюбності.

    Я часто використовую різні способи поділу на групи, щоб максимально залучити дітей до роботи та використати потенціал кожного учня.

Переконати батьків у перевагах НУШ роботою в класі.

Батьки моїх учнів – мої помічники. Ми багато спілкуємось, але я намагаюсь уникати звичних “зборів”. Завжди прагну особистої розмови. Прошу батьків прийняти мене в свою родину. Напередодні 1 вересня я ознайомила батьків з особливостями, перевагами й принципами роботи за проектом. Вони дали   згоду на участь дитини в експерименті. І саме ця згода довзволяє мені, наприклад, проводити уроки десь  за межами класу.

Мені вдалось переконати батьків у перевагах Нової української школи безпосередньо роботою в класі. Це було не складно: батьки бачать зміни і їхній вплив на розвиток дитини.

    Діти з задоволенням йдуть до школи, адаптація  минула швидко та без особливих ускладнень. Кожен вечір дитина має, що розказати батькам цікавого. На запитання “що ви робили в школі?” діти захоплено розповідають про свої справи.

   Водночас, мої  другокласники читають у межах  норми, швидко рахують. А ще – вільно і зв’язано висловлюють свою думку, готові її відстоювати та аргументувати. Я порадила батькам забути, як навчались вони, й допомогти мені вчити нових громадян нашої країни по-новому. Батьки довірили школі своє найдорожче. Тому добре, що вони йдуть до мене з відкритим серцем. Довіра батьків – це довіра дитини. 

Про складність, яка того вартує

   Чи важко так працювати? Я би сказала – непросто. Довелось змінити свою свідомість, перебудувати сприйняття навчального матеріалу, виготовити велику кількість роздаткових матеріалів.

  Навчитись бачити “незвичне” у звичних речах. Але ми- освітяни дуже гнучкі і швидко пристосовуємося до змін. Мені подобається. Я краще знаю, що потрібно моїм учням – а вони мені довіряють.

   Технічне забезпечення класу – інтерактивна дошка,      принтер, сканер, копіювання, ламінатор – звісно, дуже полегшують роботу. Я практично не маю перепони щодо виводу матеріалу чи то на екран, чи на папір. Користуюсь технікою щодня і багато. Але намагаюсь уникати сталих “відеоуроків”.

Техніка допомагає продемонструвати моїм учням те, що ми не

можемо поба чити особисто, наприклад, дельфінів.  

Але часто приношу   в клас “живі” предмети: пісочний годинник, живі квіти   .

  

Дітям більше подобається проводити досліди самостійно, ніж переглядати їх на екрані – хоч і на великому. У роботі прагну задіювати тактильні відчуття. На мою думку, це більш ефективно.

     Дозволю собі дати пораду колегам: успіх змін залежить від вчителя. Учням треба показати нового вчителя, а вже потім – нову школу.

    Справа не в технічному забезпеченні класу, не в кількості учнів, не у віддаленості школи від  міста. Справа в освітянах, які повинні вирішити змінитись.

    Я постійно відчуваю підтримку колег      ми разом обговорюємо нашу роботу, робимо висновки й вносимо необхідні корективи.

    Не знаю, чи доречно говорити про результати роботи зараз. Попереду ще довгий шлях. Але маю змогу порівняти сьогодняшніх  другокласників  з моїми попередніми учнями. 

    Діти, які навчаються за принципами “Нової української школи”, – зовсім інші. Вони щасливі від того, що стали першокласниками: із задоволенням ідуть щоранку до школи, легко комунікують один з одним та дорослими, що їх оточують у школі.       Водночас сформованість навчальних навичок абсолютно не відстає від “загальноприйнятого”.

    Кожен такий клас – це єдиний організм, міцна спільнота, яка вміє та охоче працює разом. Раніше на досягнення такого результату доводилось витратити більше часу  На мою думку, насамперед, ці діти зростають свідомими громадянами своєї країни.

    Я дуже рада, що    мені також   пощастило долучитись до побудови  нової української школи.